Українська література XIX століття була значно дивнішою і різноманітнішою, ніж можна подумати, переглядаючи шкільні, та й університетські програми. В антології Михайла Назаренка зібрано півтори сотні текстів — переважно маловідомих або й зовсім не відомих сучасному читачеві (деякі не передруковувались уже півтора століття!). Не обов’язково «найбільш значущі» чи «найбільш впливові» твори — але цікаві сьогодні. Від «Пісні Чорноморського війська» Антона Головатого (бо це з неї, а не з «Енеїди» починається друкована література «живою українською мовою») до «Не пора…» Івана Франка: шлях нашої культури від «Малоросії» до «України», непрямий, непевний, непередбачуваний. І ще — п’ятдесят есе про кожного з авторів: чому вони писали саме так і саме про це? Чому одні виявились забутими, а інших пам’ятають за геть не найкращими творами?

До першої частини ввійшли твори авторів, що дебютували в 1790–1840-х роках. Це Котляревський, «котляревщина» і романтики, які намагалися її подолати, витворивши нове минуле й нове майбутнє України.